Клює синиця з абрикоси Місяць.
Квітковий дух в обійми нас, одраз.
І казка ця земна, чи Божа, сниться,
Бо здавна всім відписана зоря.
В вікно жбурляє вітер пелюстками –
Із вічного повтору каламбур.
І п’є весна завареної кави
З пісень своїх розквітчаних бандур.
На вороному конику – гей, вітер
Так пустотливо на сопілці гра.
Стріляють зорі, чи амур, крізь віти.
В цю райську ніч п’янить люба пора.
Клює синиця з абрикоси Місяць.
Несе в зелений квітень білий дим…
Кульбаби килим у роси водиці…
На плечах ранок з Сонцем – в злоті рим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Променистий менестрель