Я весни, ніби юність, зустрічала,
Вдивляючись у неба світлосинь
А та мені вручала дивні чари,
Де журавлів лунали голоси.
Вони ж луною в серці обзивались
Торкалися і до душевних струн,
Й тоді зникала напівсонна в’ялість,
А з нею і невимовлений сум.
А згодом проростала і надія
Якої не бува без сильних крил,
Ті ж кликали в політ не тільки мрії,
А й сенс життя новий могли відкрить.
7.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: Ганна Верес