Не знаю ,що завтра мене чекає
Скільки кроків зроблю до краю літ?.
Я день за днем немов свіча згораю
оспівую життя, цей божий світ.
Я корюсь Богу, матінці природі,
Слухаю тишу, шелест буйних трав.
Я лиш гілка калини у народі-
крапля водиці високих октав.
Недруги не раз брудом обливали
Топтали цвіт ,що квітнув у душі.
Вбивали цвях на хресті розпинали
Ранили до крові гострі ножі .
У часі життя, я лиш коротка мить-
Весна, літо, осінь у природі.
Я дуб, клен явір, що листям шелестить
Дух у слові, пісня в насолоді.
У кожного своя дорога життя
вірю у святе високе небо.
Знаю, що я матінки землі -дитя
що Ангел захистить у потребі .
Я не раз дивилась смерті у очі
Стояла над безоднею життя.
Всевишній дав життя- скарб найдорожчий
Щоб пізнала світ у красі - буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2023
автор: Чайківчанка