Нині зранку прийшла з церкви. Внучок:"Давай краба!
Мо пограємось, бабусю?" Втомилася баба!
Біля мене всівся зручно.Кмітливий - нівроку!
Каже, що якась є фішка модна у Тік- Току.
Я заглянула... Ой, леле! Які фотки слічні!
Перевтілення там роблять охочим магічні!
Хто уже підстаркуватий - роблять молодим
А як ще юнак безвусий - сивим, наче дим.
-Ну то що, онук питає, давай вже світлину
Ту, де молода і гарна. На, бери, дитино!
Вставив якось в ту програму. Питає бабусю:
-А тобі вже скільки років? Я собі сміюся!
Сорок п'ять, як в приповідці! ...Ну, трохи згрішила!
На десятку, майже... свого внука надурила.
-Подивись через десятку літ яка я буду!
Тож буде мій справжній вік! Глянула...О, люди!
Зостаріли, як ворону, наче 300 років!
Як то кажуть: чорт зна що, іще бантик збоку!
Не на пенсії ж іще! Мат, без пунктуації!!!
Ще до діда одягаю гарну комбінацію.
Та хіба ж я отака? Я іще нівроку!
Ой, внучок, кажу, пиши скаргу в тім Тік- Току!
Валентина Дацко / Урода
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Гонорова пані