Ніхто не таїться так, як чиста вода в природі.
Лиш тільки іноді може серце в тілі людини.
Воно за грудьми, як щирий друг і ворог без зброї...
Наповнене болем, турботами й війною нині.
Крізь серце проходять всі теперішні муки земні.
Співмірний час стукає в ньому, душу обпалює...
Негасне, палає, несе замість кисню в серце гнів,
Де тепла кров не гість, навіть і не будматеріал...
А в неї світ, нестримані сили, спіткань буйноцвіт.
Та серце шукає і користь, і зиску... Лукаве.
Буває в славі, в ганьбі, тільки признатись не вільно.
Воно вміє кохати, сваритись і здивувати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Маг Грінчук