До дерев наші пращури відносились завжди з любов'ю.
Навіть відносились, як до живих істот, поважаючи.
Їх вони наділяли людськими здібностями, судьбою...
Це творити добро на планеті. Доля рослин - не чужа.
В давні роки з радістю на душі народився цей звичай -
Прикрашати духмяну смереку, робити підношення...
Тож пройтися удосвіта біля неї стало за звичку,
Добрих духів її просили про бажане, "бити" ноги.
...Чисте повітря добре настояне не тільки зимою.
Просяться тут мудрі слова на волю, не спиняючи хід.
Наша смерека втілює безсмертя та вічну молодість.
Стала вона символом довголіття, мужності й гідності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Маг Грінчук