Свята земля, ти лиш зернина,
Завдяки Богу, зростай на ній!
Щоб мала волю, як дитина,
Й пізнала тугу й злет світлих мрій.
В землі спроможна вкоренитись,
Відчути силу – дар природи,
Під сяйвом сонця залишитись,
Сприймати примхи, від погоди.
Яскравість днів - весняні квіти
Де свіжість й радісно довкола,
Цвіт колосків, громам гриміти,
Гнутись під зливою додолу.
Так і дитині, сприймати світ,
Де темнота й світло йдуть поруч,
Коли дивує бузковий цвіт,
Війна, чужинці - несуть порох.
Щоб навкруги, все спопелити,
Вкрасти надію на майбуття,
Заборонить, землю любити,
Право на волю, спокій, життя.
А хто накази, рашистам дав?
Знищити нас, рід український?!
Народ віками, на жаль страждав,
В роки буремні й в час радянський.
Розвелось, тоді олігархів,
Ніби пороші серед зими,
По церквах зрадників – монахів,
Жаль не відчули вони вини,
Кого роками вибирали?
Кому довірилися, шкода,
Для себе шлях, не той обрали,
От і неждано, прийшла біда.
Летять снаряди, гинуть люди,
І кожен паросток згорає,
Важко позбавитись Іуди,
Все ж мати сина виглядає.
Ночі недоспані, тривоги,
Весь світ, ненавидить рашистів!
Долі розділені, дороги,
Та стоїть воїн, до знемоги,
Впевен здолає терористів!
Тобі подібний, теж зернина,
Сили сповна протистояти,
Щоби щаслива вся родина,
Щоби не мала, болю мати.
Надія ворога відбити,
І розсівати зерна в полі,
Щоб рідний край,землю любити,
Та бути вдячним щасній долі!
17.03.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Ніна Незламна