Моє несправжнє небо знов дощить...
Несправжні краплі падають на плечі...
Життя - як мить, ілюзія - як мить
такої дорогої серцю втечі.
Весна довкруж, весна - як не весна.
О, Господи, несправжньості над міру!
У пошуках того, чого нема,
безрадно розпорошуємо віру.
Та, може, дощ надуманий оцей,
що так тендітно скрапує в долоні, -
насправді міт чиїхось панацей
від розпачу й одчайної безодні?
І, може, варто змокнути нараз,
аби згубити і знайти розраду,
і хоч на хвильку зупинити час,
якщо - не правду...
19.04.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2023
автор: Леся Геник