Прокинувся ранок в холодному поті.
Як дощ розридався… розлив ручаї.
Припали колінами хмари в скорботі
Та глипом на гай совістять горланів:
– Втомилися люди.
На тишу в них голод.
Напругу їм зніме співанка краплин.
– Спо-кій-но, без-печ-но, – лягає крап долом,
Та мокрим від сліз час продовжує плин.
З усюдів усіх пропікає луна:
Війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2023
автор: Valentyna_S