У вогні країна, у війні!
Хто б коли таке подумав?
Від війни не стане в стороні
Найбайдужіший за всіх байдужих.
Хтось пройшов всі Дантові круги,
І ступив у ті, що Люциферу невідомі.
Порох в формулі солдатської крові!
"Убивати" - в м'язах аксіома!
Вся країна - монолітний рій
Бджіл, що вулик свій від ворога боронить.
Кожен "свій" тримає стрій,
Доки супостата не схоронить!
Вносять лепту і старі, й малі:
Віддають на фронт навіть останнє.
Хтось свічки окопні на столі
Заливає воском з вечора до рання.
Хтось сітки плете для маскування...
Варить борщ і розфасовує в банки,
Для бійців важливе харчування.
Хтось на груди шиє ладанки...
А старесенька шкарпетки в'яже,
Щоб не застудив солдатик ніг,
У рядочки рівні ляже пряжа,
І молитва, аби воїн вижить зміг.
А дитина намалює небо,
Сонце, голуба, веселку, мир.
Ой, як це солдатові все треба!
Він задивиться малюнки ці до дір!
У вогні країна, в війні!
Та настане мир, бо перемогу
Наче сталь ми виплавим в горні!
Знаєм ми, відомо це і Богу!
15.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Chara Vinna