***

вона  помирала  непевно  
щорічно  
на  біс  
всипалися  чорними  вишнями  інші  долоні  
повільно  чорніли  вуста  
і  чорніли  ікони  
тривожне  і  вічне  
пов'язане  зверху  валіз  
усе  ж  не  потоне  
ніколи  усе  і  одразу  
коли  на  руках  не  дописаний  проміжок  часу  
вона  помирала  непевно  
щорічно  
на  біс  
просила  за  бога  і  правила  все  за  неділю  
а  от  помирати  не  вміла  
і  вдень  і  вночі  
кувала  зозуля  

кувала  зозуля  уперто  
на  гілочку  повную  вишні  під  серцем  
і  з  цвітом  на  лівім  плечі

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Циганова Наталія