Сниться війна, сниться війна...
Аби пощезла!
Сниться біда, люта біда...
...Вже крига скресла.
Крижини в зламі
Гуркочуть з тріском..
Мені ж ночами ракетні свисти.
Мені ночами- не погляд мами,
Мені тривога й важка дорога...
Душа на зламі, душа в двобої.
Мов дим за вітром пропало сіре.
Немов крізь сито
Червоно-чорне кругом розлито:
Вогняні зарева, кров побратима,
Зчорнілі згарища, дими й пожарища.
Червоно-чорне кругом розлито,
На чорно- біле душа розбита.
...Тихо на гілку пташка сідає.
Недобра тиша, тиша лякає.
Ворог підступний здобич шукає,
Ворог- злодюга всіх убиває.
Нерви, як сталь.
Очі простір сканують.
Вуха шурхіт листка й кожен звук
В стократ чують...
Білий колір нехай насниться,
Моя матуся, наша світлиця,
Батько і сестри, рідня і друзі,
Пшениця в полі, гулянки в лузі,
Очі коханої сині, як небо...
Які кольори ще вернути,
Щоби війну забути?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: NikitTa