[b]Т[/b]и з'явилася тихо в саду
[b]В[/b] ніжних шатах, красуня та й годі,
[b]О[/b]хопивши усе до ладу
[b]Я[/b]сним світом у милій природі.
[b]Ч[/b]арівнице, тобі шепотів,
[b]У[/b] душі, як весна тріпотіла,
[b]Д[/b]одавала ще співи садів,
[b]О[/b]х, звучала вона та бриніла.
[b]В[/b] сяйві гралася зелен-трава,
[b]А[/b] ти ніжно ступала, мов фея,
[b]Н[/b]еймовірна й така неземна -
[b]Е[/b]легійно вітала алея.
[b]П[/b]остать мила і тонкий твій стан,
[b]О[/b]біймав я чуттєво думками,
[b]В[/b] ніч п'янку вже писався роман -
[b]Т[/b]інь, лишавши маніжно рядками.
[b]О[/b]сь і щастя, хіба скажеш ні?
[b]Р[/b]омантично і так загадково,
[b]Н[/b]еймовірність бриніла в тобі,
[b]А[/b] життя надихало казково.
[b]В[/b] чарах ночі сплелося усе,
[b]Р[/b]озквітало і серце, і тіло,
[b]О[/b]х, як грало красою лице,
[b]Д[/b]одавало піару так сміло.
[b]А[/b] душа, ніби зірка ясніла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик