Пропустіть їх на "нуль", офіцери,
Потісніться, бліндажна рідня.
З вами ділять біду волонтери,
Білі ангели чорного дня.
Дим воєнний окутав країну,
Підірвали сапери мости.
І ні батьку, ні внуку, ні сину
У вогні переправ не знайти.
На передньому краї гармати,
У повітрі гвинти і стволи,
А на цілу державу солдати,
Хто байдуже пройти не змогли...
Від шкільної кухарки до мера,
Без перерви, з весни до весни,
Ви в упряжці одній, волонтери,
Безвідмовні конячки війни...
В кілояйцях прибутки міністра
На "общак" переводить касир.
А в окопах підкріплення з міста
Жде бійцям лейтенант-командир.
Хай про вас не згадають чинуші
І на Банковій тихо мовчать,
На гаптовані золотом душі
Ставить Бог канцелярську печать.
В небі шлях назначають пілоту,
Волонтерам - дороги свої.
Пробирається джип по болоту
До траншей бойової сім'ї.
І коли в догоряючій тиші
Дим з окопів сповзе навмання,
Слід в історії скромно залишать
Білі ангели чорного дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2023
автор: Леонід Луговий