Щось тривожне гаркавить ворона,
Хмари темні видніють в вікні.
Вік не бачити б в небі нам дрона,
Та закінчити лік цій війні.
Щоби мирні стрічати світанки
У любові, в родиннім теплі.
Щоб із жахом не бачити танки,
Котрі їдуть у вранішній млі.
Щоб ловив зір узори картаті
Квітів різних в цвітінні повз шлях.
Щоб гніздились лелеки на хаті,
Позабути щоб, що таке страх.
Вільним бути у вільній країні,
Де панує повага й добро.
Пам’ятати до віку від нині,
Що у ворога хиже нутро.
Про ціну, котру платимо кров’ю,
Із камінною ношею втрат.
Вкотре щиро до Господа мовлю:
"Поміч, дай, нам позбутися ґрат.
Ґрат: сваволі, наруги, безчинства,
Усього, що несе ця війна.
Жити в мирі - потреба первинна,
Гіркоти ж ми напились до дна.
У поклоні стою я до Тебе,
Милий Боже, наш рід збережи!
Не турбуюсь в молитві за себе,
Наших воїв у битві храни!"
12.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: Валентина Ланевич