Якось лисиця побачила рака,
Клешні точив він і не балакав.
Стала лисиця із рака сміятись:
"Клешні ти точиш, щоб краще щипатись?
Дуже вже, - каже - повільно ти ходиш,
Клешні не ноги, нічого не зробиш!
Чи правда, що з тебе люди сміються,
Що ти не вмієш назад озирнуться?
Ще я недавно якось от почула,
Як ти по воду сім літ аж ходив,
А повернувсь,..й на порозі розлив?"
Слова лисиці образили рака,
І він подумав: "Ну хто б так балакав?"
Лисиці ж сказав: "Правда брехнею давно вже та стала,
Ти б язиком, лиско, менше чесала.
Бачиш осику, он там, біля двору?
Швидше за тебе туди я прибуду!"
"Добре: манірно сказала лисиця,
Зараз побачу на що ти годишся!"
Стала лисиця до лісу обличчям,
Рак же клещами за хвіст учепився,
Ноги, всі вісім підібгав аж до спини...
"Но!" - загукав і в перед він полинув.
Легко і впевнено лиска побігла,
Старалась і швидко до осики прибігла.
Біля осики вона зупинилась,
Прудко зі сміхом назад озирнулась,
Рака не видно, вона вже й кепкує:
"Мабуть, цей рак десь там заночує."
Раптом із-за спини лисичка почула:
"Де ти, лисичко? - це рак вже жартує,
Щось дуже довго ти бігла, сестричко,
Я вже залізти устиг на осичку!"
Зблідла лисиця, аж рота розкрила:
"Що ж це таке? Може клешні - то крила?"
Більше вона не сміялася з рака
Розум - багатство, язик, щоб балакать!"
Р/S:Ну що ще сюди можна додати:
Лисиці в уряді сидять...
Раки працюють і будують,
І нас від орків уміють захищать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: геометрія