[b]«Твоя усмішка»[/b]
Твою посмішку я заберу із собою
В рамку пам’яті вставлю собі на душі
І якщо залишуся живим після бою
Я для тебе писатиму ніжні вірші
Де немає війни, не стріляють гармати
Не лунає команда – до бою! Вперед!
Де розквітнув садок біля нашої хати
І де бджоли збирають з акації мед
І до мене біжить босоноге дівчатко
Залишились сандалики в купці піску
І єдине лиш слово із вуст її – ТАТКО!
Поцілунками вкриє небриту щоку
І зачув голоси станеш ти на порозі
І сльозинки в очах, руки звисли без сил
І здається, що зрушити з місця не в змозі
Але мить і летиш вже до мене й без крил
І впіймаю тебе, мою пташку, в обійми
Обійму, й до грудей, вас рідненьких, обох…
Тож нехай на землі всі закінчаться війни
Ну а ти помолись захистив щоб нас Бог…
© Микола Карпець (М.К.)
*29.03.17* ID: № 726162
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Микола Карпець(вибране)