Сорока цілісінький білий день завжди стрікоче.
У неї свої замашки. Плітки переказує...
Зозуля все перераховує по-жіночому
І час підганяє, помиляється... Все, як в казці.
Ку-ку... Знайома закувала - мороз одігнала.
Грайлива пташка - в чужі гнізда свої яйця кладе.
Істоті відчути щастя, мабуть мета головна,
Бо центр життя - у кожній бадилинці. Так і в людей.
Ось пугач вночі всіх лякає... Справа тут не одна.
Він має круглі, банькаті очі і це йому йде.
В таких, як ці птахи схожість не з кожним із нас.
Свої не бачуть здобутки, звуки втрачають що день...
Нікому пу... спати не дає, кричить: Пугу, пу-гу.
Є ще Бугай Болотяний не останній дивний птах.
Прийшовши до річки дзьоба опустить, мовчки гулькне...
Гудить, що на іншому боці чути, гуде собі в такт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Маг Грінчук