Чорнобровий мій козаче,
За тобою серце плаче,
За руками, за вустами,
За красивими словами.
Ти далеко, щоніч мрію,
Не втрачаю я надію,
Добрі думи понад дахом,
Пролітають білим птахом.
Без очей твоїх самотньо,
Цих ночей іде лік в сотні,
В мареві удвох з тобою,
Бо роз'єднані війною.
Паралельно ми на карті,
Дні розлуки щастя варті,
Вечори несуть печалі,
Майорять душею далі.
Сильний, мужній мій козаче,
Моя гордість, моя вдача,
Наші дні злились у зграю,
Їх у пам'яті гойдаю.
Погляд твій карбую в серці,
Голос колискові шепче,
Я від нього засинаю,
В снах разом у ріднім гаю.
Під вечірнім тихим небом,
Місяць світить тонким серпом,
Десь зоря впаде донизу,
Змахне голуб крилом сизим.
Там пробудемо до ранку,
І на ріднім дома ганку,
Все мине бо все минає,
Це заздалегідь я знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Вікторія Павлюк