Я кидаю писати.
Музо, послухай мене:
Набридло вже помирати
І воскресати
Знову і знову
На цій клятій сцені.
Починаю розмову
З останньої літери «я».
...Я втомився
Оголювати душу.
Різати
Та колоти
Самого себе,
Щоб вони просто слухали.
Просто дивились.
Вибач мені,
Мені не стати Богом,
Чи поп-ідолом,
Ісусом,
Мухамедом.
Я –
Твій .
Просто
Твій.
Знову заспокоюєш мене обіймами
Та поцілунками.
І тоді я розумію, що це все має значення.
Для нас двох має значення.
Знову і знову
Вмираю, щоб воскреснути,
Щоб іти далі.
На*уй їхні медалі,
Хай все йде по вектору на,
Але не вона
Не вона...
Знову це кляте «я».
28.06.2018
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/z2gShcz9oHw[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2023
автор: Kukhta Bohdan