Вівтар неба

Оксамитне  ночі  полотно
Простяглося  аж  до  небокраю.
Дуже  схоже  на  вівтар  воно  –
І  під  ним  я  щиро  обіцяю:
Лиш  його  кохати  цілий  вік.
Я  клянусь:  любов  моя  –  то  сила!
Обійме  мене  той  чоловік,
Що  уперше  називає  «мила».

1994

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Тетяна Мошковська