- Ти чуєш?
- Я чую.
- Відчуєш?
- Відчую.
- Цікаво, він ще пам’ятає, як вітер в волоссі гуляє?
- Цікаво, ти чуєш?
- Так, чую.
- Теж стукає?
- Стукає звісно.
- Цікаво, ти знаєш...
- Я знаю.
- ...що боляче жити навмисно.
- Цікаво, для чого?
- Не знаю.
- Цікаво, чому?
- Бо так треба.
- Цікаво, ти ще пам’ятаєш ту пристрасть вечірнього неба?
Ти ще пам’ятаєш?
- Аякже.
- Ти згадуєш...
- Дуже частенько...
- ...як билося в мене у грудях?
- ...як билося й моє серденько.
Ти слухаєш?
- Слухаю.
- Ти думаєш?
- Думаю.
- Чому так буває?
- Не знаю.
- Де серце моє?
- Я тримаю.
- Для чого?
- Тому що.
- Відпустиш?
- Як знати. Ніяк твоє серце не можу від мого серденька забрати.
- То б’ються разом?
- Одночасно.
- Та ми ж так далеко.
- Крізь вітри.
- Цікаво, а ти пам’ятаєш, коли ми сміялись, як діти?
- Ти чуєш, як стукає?
- Чую.
- Чому так?
- Говорить зі мною.
- Цікаво, ти ще пам’ятаєш, як ми цілувались з тобою?
Ти згадуй.
- Постійно.
- То це вже...?
- Прощання.
- Що з нами?
- Не знаю. Напевно кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97921
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.10.2008
автор: MeriAnne