Навіки живі


Володимиру  Лещенку  з  Олександрії
(1994-  2023)

Тріпотять  прапори,  наче  вільні  вітрила.
Болем  тужних  прощань  тиша  заціпеніла.
Тихо  плачуть  свічки,  промінь  гріє  світлини.
Безмір  жалю  й  журби  не  рахує  хвилини.

Зараз  треба  чимдуж  зберігати  свідомість.
Крок  в  реальність,  неначе  стрибок  в  невагомість.
Як  без  кисню,  без  тебе  навчитись  ходити,
просто  дихати,  мислити...  як  далі  жити?

Пояснить  як  дитині,  що  татко  крайнеба,
що  коханій  дружині  чекати  не  треба?
Обійнятись  не  можна  й  вуста  притулити...
Тріпотять  від  біди  рвані  душі,  як  віти.

А  батькам...  як  батькам  хоронити  дитину,
як  себе  не  покласти  також  в  домовину?
Сплять  герої  під  стягами  рідної  неньки...
Ви  навіки  живі!  Ви  найкращі,  рідненькі.

Таня  СВІТЛА
04.2023  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2023
автор: Таня Світла