Тарую час , відведений для бою
відважую печаль і сльози каяття
я не люблю... та полюбить готова
твою журбу в захмарених очах
Я йду у тінь , молюся до нестями
своєму ідолу Перу́ну й Ла́ні - див
прошу - нехай барвінком заквітчає
нам доля шлях до істинних країв
Де щастя дощ раптово нас зустріне
посеред поля диких першотрав
де сонце час завбачливо зупинить
для двох , що загубились серед мальв
Нехай лиш мить триватиме блаженство
мені однаково , аби з тобою йти
у нових днів нескорене шаленство
у нових зустрічей прима́рені світи.
2007 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: Лана Краска