З рудого листя полотно діряве,
Весняні роси - барвисте намисто,
Визира сонце, із- за хмарин, мляве,
То лиш на мить, враз сяє променисто.
Й на мене світить, сповиає в полон,
Ловлю в долоні, сонячне проміння,
Мов визначає, із блиском рубікон,
І я радію, неначе дитина.
Ранковий вітер, пахтіє свіжістю,
Вже роси- перли, підхоплю в долоні,
Чарують очі, вражають ніжністю,
Й вони на прочуд, зовсім не холодні.
У рудім листі, поміж павутиння,
Принишк підсніжник та до неба зирить,
Несміло тягне, біленьке цвітіння,
У добро сонця, він, як і я вірить.
Та несподівано, пісні пташині,
Зачарували, мусила спинитись,
Глянула вдаль, звеселились озимі,
Чому б й красою не насолодитись,
Коли весна, дарує частку щастя!
28.03.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2023
автор: Ніна Незламна