Звучить мінором музика дощу,
вплітаючи магічні переливи.
Стакато відбиваючи по склу,
вертає знов на пройдені стежини.
А вітер завиває в унісон,
підступно навіваючи зажуру.
Виводить блюз, немовби саксофон,
відкривши раптом спільну партитуру.
Бринить сльозою музика дощу,
стікаючи струмочками довкола.
Гіркого трунку спивши досхочу,
іду по стернях замкнутого кола.
Лантух ілюзій скинувши давно,
рахую день за днем воєнні днини.
Пройти крізь пекло долею дано,
напнувши чорну хустку, удовину.
Колись, напевно, болі відпущу,
втамовуючи радощами спрагу.
А поки лиш рапсодія дощу
зі звуками тривог і канонади.
25. 03. 2023 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: laura1