зраджені Часові
тому незрячому велетню
що стоїть на кожному розі
що сидить на кожнім порозі
запродані отим
земним
що сам себе
виголосив отцем
насправді ж є
порожнім
сліпцем
що нарік себе
вищим за Всевишнього...
...а вони проростають
буквою-церквою
складом-виноградом
словом-Богом
фразами-дороговказами
реченнями-скелями...
з коренів до листя
і не бояться того
хто ліанами вився
аби
зупинити їхню силу
бо те що в них -
ВІН від НЬОГО
у ДУМЦІ
СЛОВІ
ВЧИНКУ
не має в нас спочинку
рухає серцем
кличе душу
веде вперед
навіть посеред отих
мілких людців
заплутаних між рубців
власних спокус
що
не знаючи
знають
ховають укус...
Марія Дребіт
24.03.2023 Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: VIRUYU