Повісив хтось шматочок сала,
Синичкам буде на обід.
Ворона бачила це й вкрала,
Забула те, що красти гріх.
Недовго думала - гадала,
Яким смачним ще поживитись?
Тут зграйка пташок пролітала,
Ми навчимо тебе, як жити.
І полетіло чорне пір"я,
Цей крик і гвалт усі почули.
Враз шкереберть усе подвір"я,
Їй нагадали, що забула.
Із крилець пір"я позривали,
Як буде вже тепер літати?
Уже не йшла, а шкандибала.
Це за чуже тобі розплата!
Легко вкрасти, та важко відповідати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2023
автор: Н-А-Д-І-Я