[youtube]https://youtu.be/8rmAiT39_24[/youtube]
[b][color="#020b5e"]Я йду у бій,
Не в перший не в останній.
Маневром атакуючим завдам,
Болючі, гострі, невиправні втрати,
Підступним, підлим, ницим ворогам.
Я йду у бій! Зі мною побратими.
Розлючені, немов з степів вовки.
Позаду нас десятки тисяч вбитих,
Огидних орків роти та полки.
Я йду у бій!
Лише одне прохання.
Якщо загину в герці бойовім.
Несіть русні вогонь, як покарання
Та справедливу помсту, наче грім.
В бою запеклім,
Я черпаю ті сили,
Які зберіг мій пращур у віках,
Яка текла в моїх сталевих жилах,
Немов бурхлива та прутка ріка.
"Ми йшли у бій!"
Мій допис на світлині.
Усміхнені обличчя та брудні,
Над нами майоріли жовто-сині,
Під берцями дороги вогняні.
Йдемо у бій!
Не в перший, не в останній,
Й щохвилини смерті в очі зазирав,
Та й зберігав до вас одне прохання;
Єднатися до наших збройних лав!
Йти до кінця, до перемог дзвіниці,
Яким не був би тяжким шлях війни.
Ми всі під світлом Божої зіниці.
Ми всі Твої Господь доньки й сини...[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2023
автор: CONSTANTINOPOLIS