І що за люди живуть в цей час на Землі!
Забаргнені їхні душі, мілкі, жорстокі...
Хвилюється планета, злякалась, як слід.
Багато каламуті, тут - війни, неспокій.
Людей не навчила життєва наука.
Палає світ і безжально топче ниви кат.
Злочинцям ніде, нічим не змити руки...
Перемогти повинен люд, а не згасати!
Височіє владне, мужнє слово "треба"...
Вимогливе до нас, воно ж народ єднає.
Єднає з тими, хто живе не для себе.
...Які не зрадять, як та рада і владна "знать".
Притихла віра, обезлюдніла Лавра.
Хтось змінює світ... Нема опори живої.
Щось примовкає підвладний "державний" глас.
Веде чужий іконостас знову в неволю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2023
автор: Маг Грінчук