В мені почав зростати страх,
Я став боятися дивитись в небо.
Один із безлічі простих мурах,
Не знав. Не знав, чому так треба...
Тут на болоті чути журавлів,
І я бува пускаю з ними сльози.
Немає часу на багнюку слів,
Це все на що сьогодні в змозі.
Уже пора і босоногі весни ходять,
А я безпомічно кусаю губи.
І чорний ліс , і сонце сходить,
І журавлі мою долають згубу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2023
автор: Іво Каценбук