Цей дощ мов виклик долі.
Холодний,незворотній.
Голками пада з неба
і серце пробиває.
Як ті слова жорстокі.
Сказав що на прощання.
-Відказуюсь від сина.
Не вірю вже в дива.
Хвороба його губить.
Нема вини моєї.
Я молодий і в мене,
на жаль, одне життя.
Надіюсь я на краще.
Ще буду я щасливим.
І буду мати жінку
і дітей.-
Цей дощ мов виклик долі.
Мов сльози ті солоні,
що капали із синових очей.
Коли він в слід дивився
як ти пішов із дому.
Пішов.Не оглянувся.Без речей.
Цей дощ мов виклик долі.
Холодний,незворотній...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: кацмазонка