Бузкові вихідні

                                 /глоса/

                                             «Тепер  пора  прощатися  нам.  Будень.
                                               На  білих  вікнах  змерзли  вітражі.
                                               «І  як  ми  будем,  як  тепер  ми  будем?!»
                                                 Такі  вже  рідні,  і  такі  чужі.
                                                 Я  Вами  дуже  тяжко  відболіла…»
                                                                         Ліна  КОСТЕНКО

Весняний  шарм  бузкового  етюду,
І  пристрасть  незабутніх  вихідних.
Прощальний  потиск  рук…і  жар  від  них…
Тепер  пора  прощатися  нам.  Будень.

А  погляд  говорив  –  забракло  мови:
«Забути  все?  А  як?  Прошу,  скажіть?!»
Роса  застигла  у  очах  бузкових  –
На  білих  вікнах  змерзли  вітражі.

Немов  пудове  щось  здавило  груди,
Яскраву  млість  подарував  бузок.
У  відчаї  дзвенів  останній  зойк:  
«І  як  ми  будем,  як  тепер  ми  будем?!»

…  Букети  Вам  вже  іншій  дарувати:
Мій  телефон  для  Вас  –  не  в  мережі.
Але  вертають  спогади  затято
Такі  вже  рідні,  і  такі  чужі.

Чи  кличе  аромат  і  Вас  щосили
У  вихідні  бузкові  навесні?
Цікаво:  пам’ятаєте?  Чи  –  ні?
...  Я  Вами  дуже  тяжко  відболіла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Білоозерянська Чайка