Іще не повінь, сплять іще ліси,
Болять кістки у вигойданих сосен.
До відчаю далекі і близькі
Оті птахи у небі безголосім.
Така печаль, гірка мов черемха́,
Солодка пастка - провесни отрута.
Я дерево без імені - й нехай,
Невільниця до рук твоїх прикута.
А на руках ні крапельки вини.
А у очах ні відчаю, ні страху.
Загублять нас, а чи загубим ми -
... те знають пта́хи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Олена Жежук