Закружляла, закружляла,
Я в таночку із весною,
Адже знаю, звеселяла,
Бачу ти, слідиш за мною.
Ясно в небі, місяць – обруч,
Нам балкони освіщає,
Хоч під’їзди і не поруч,
Але ж потяг відчуваєм.
Лине музика, як зваба,
На підборах, враз крутнуся,
Вздріла зириш, як нахаба,
Все ж наважусь, посміхнуся.
Біле личко, ледь рум’янець,
Прикрашає мої щічки,
По крайнеба, ліг багрянець,
Огортає полу нічки.
Ти не птах, бо крил не маєш,
Твої очі ніби зорі,
І за кого, мене маєш?
Може ждеш, щедрот від долі?
Не людина, шкода – павук,
Була б відстань- не завада,
Відчувать, сердець перестук,
Чи мій танець не принада?
Тебе в гості, я чекаю,
Закружляємо у вальсі,
Терпіть досить! Відчуваю,
Нам зустрітися на часі.
Дві душі - весни суцвіття,
Вітерець, легкий обійма,
Тож прийди, найкращий в світі,
Перешкод, гадаю нема.
2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: Ніна Незламна