Барвінок синій стелеться землею,
У ньому неба очі заблукали.
Зникає ніч... та день біжить за нею...
Нитки думок у плутанці лукавій.
Барвінок синій мнеться під стопою,
Але стоптати неможливо неба.
Ти – ніч, я – день, що лине за тобою...
Єднають нас вічнозелені стебла.
04.05.2017
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: Олена Студникова