Твій сміх розсипався мов зоряний пилок,
Від нього оживає місце
Всяке.
Стає мов райським кожен закуток
І проростає в світле серце
Злаком.
Завжди милує твоя незалежність,
Смішать рогасті і уперті
Нотки,
А потім я дмухну на тебе трішки
І ти вже не різка
На поворотах.
Стискаю міцно найніжнішу ручку
В своїй тоді, коли удвох
Гуляєм.
Твої уста артикулюють дивну музику,
Коли ти щось до мене
Промовляєш.
Я часто зовнішність твою вивчаю -
Твій носик равликом сопить
Безшумно.
Ти вже давно не той смішний клубочок,
Радіти має мама, мамі ж
Сумно.
Маленька дівчинко, з озерами очима,
Ну звідки ти береш такі думки
Дорослі?
Скажи-но, Господи, чому так швидко
Вже більші за долоню стали
Ніжки босі?
Авторська начитка https://youtu.be/OBWlmWAGjrc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2023
автор: Kлер Клер