В забутті не знайдеш рятунку,
Минуле ще прийде не раз.
Ті спомини різні в ґатунку:
І радісні, й повні образ.
Одні - гріють душу неспинно,
А інші - з печалі й журби.
Від третіх - у серці дитинно,
Четверті – поріг гіркоти.
Думки повсякчас розіп’яті –
Лінчують собою єство.
Коли б наперед було знати -
Не все, що в житті, божество.
За ними назирці вже п’яті –
Штовхають у груди й під пах.
А шості, - мов хмари кудлаті,
Від сьомих – у небі ти птах.
Біжать перемінні події,
Несуть лантухами слова.
Зачеплять десь сльози за вії,
Десь хочуть позбутись гріха.
Кидають і ночі в безсоння,
Хоча те відомо здавна.
Свідомість так прагне осоння,
Щоб ним пройнялось майбуття.
17.03.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2023
автор: Валентина Ланевич