У мене немає прав, а тільки одні обов'язки,
Й задача ця підвищеної складності, мабуть, не має розв'язку.
Через два тижні буде тридцять років,
Але куди не глянь, лише розчарування й косяки із усіх боків.
Я не вийшла за нього заміж,
Хоч відкрила і душу, й серце - навстіж.
Я любила його так сильно, але зараз зроблю те, що мушу:
Я дещо йому обіцяла, та сьогодні, нажаль, порушу.
Я чекала його так сильно,
Я кохала, як божевільна,
І падала навколішки я біля нього,
А він не поспішав мені на допомогу.
За останні роки у згадках - лиш він,
Я так довго чекала змін, а діждалась війн.
Я присягала в вірності йому,
Але сьогодні маю рушити в пітьму.
Я не можу обирати - він чи Україна,
Я люблю його і прошу зрозуміти - на колінах:
Сьогодні я маю зробити те, що маю,
А він, як схоче, хай на мене тепер чекає.
Як буде все успішно, то мені точно стане легше,
Сьогодні я обрала не його - уперше,
Я прийняла рішення, стала на шлях боротьби,
І, любий, вибач, але це можеш стати не ти.
Якщо мене уб'ють, або я там загину,
То знай, що всі думки були про тебе до останньої хвилини,
Але прощальне слово по мені
Казати буде не Надя Дорофєєва й не ти.
Я не вірю, що наша історія має скінчитись отак,
Але бережи себе, люблю, обіймаю, і не чекай, про всяк!..
15.03.23 р. Київ, Україна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2023
автор: Маргарита Мельничук