Ще сонний ліс . Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка .
Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив .
Сухим підліском під ногами хрустко.
Шипшина розгубила жменю ягід,
Що ніби з них зробив намисто ятлик,
Свою червону вимостивши грудку.
І звуками завихрилась новИми
Застояна за довгу зиму тиша,
Лісний вокал щоденно вище й вище,
Злітаються пташки, де кожна- прима.
А я, у пряні вгорнута обійми,
Чекаю- зараз подих перехопить
Від сірого, та все ж калейдоскопу
Такого милого мені лісного стріму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Lesya Lesya