Вразливе Мя-у- лине по окрузі,
Напевно це, нагадування друзі
Що за віконечком, приліт весняний,
На підвіконні, лежить кіт, мов п’яний.
В очицях сонячні іскри заграють,
То стан душі, тому вогняно сяють,
Торкнувшись носом віконного стекла,
З болем остання надія, вже втекла.
Йому б на волю та хазяйка строга,
Тож не пускає, навіть до порога,
Свою самотність, лише з ним розділить!
Йому ж упертість, здолати незмога,
Ятрить сердечко весняна тривога,
Шкода́, забула, вже молодість свою,
А я ж, на неї в душі злобу таю.
Кіт зранку й вдень, ловить сонячний зайчик,
Від безпорадності, покотить м’ячик,
Хоч за вікном й линуть пташинні пісні,
Лиш крають серце, очі часто сумні.
Життя в неволі - дратівливість щодня,
Думки вразливі, був би я цуценям,
Мені б напевно позаздрили коти,
Ті, що теж мріють, від хазяйки втекти.
Друзям – собакам, полегше живеться,
Хоч час від часу, погулять вдається,
Нехай маленький і був би повідець,
Тоді б моїм, стражданням прийшов кінець,
У первоцвітах, я би знайшов стежку,
У весняни́х трунках кохав подружку.
02.03.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Ніна Незламна