І знову ти -
Нечувана пороша,
Невчасний сніг
На літачках вітрів.
Кінець у казки як завжди хороший,
Але чомусь одразу і відбій.
Вдихаю каву,
Ложка машинально
Танцює танго,
За вікном зима.
Ми почали розмову не банально -
Ти запитав чи досі я сама.
"Ні, не сама!"
Димить
І крутить вуса пара,
Яку в повітря випускає лате.
В долоні ти замучив геть серветку,
Вона померла, повністю зім'ята.
Це дежавю,
Таке уже бувало
В якомусь іншому із фільмів
Чи життів.
Та в фільмі має бути так - то драма,
А в нас інакше мало скластися тоді.
Розмова поглядів
Та стерті імена.
Підвожусь, ти руки торкнувся трішки
"Бувай, - кажу, - мене, мабуть, чекають"
Вже за дверима проказала:
"Кішка".
Авторська начитка https://youtu.be/y3Kyj5r24lA
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Kлер Клер