Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й татом,
лиш діставали віконця.
Та з року в рік набиралися сили,
з ними і ми підростали.
Всі задивлялись на мамині вишні,
так ми їх з братом назвали.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
В вишеньках стиглих її поцілунки,
ой солоденькі ж та ніжні.
Тягнуть до нас, коли ми приїжджаєм,
гілочки-руки всі вишні.
Вмієм радіти тим вишенькам взимку,
душу вони зігрівають.
Квітнуть у них дні ясного дитинства,
як віхоли сніжні співають.
Радують нас щовесни білим цвітом,
влітку – рясними плодами.
В цвіті рясному в дні сонячні, ясні
бачим ми посмішку мами.
Виросли вишні стрункі та високі,
мабуть, дістать хочуть сонця.
Як ми садили з матусею й братом,
лиш діставали віконця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2023
автор: Надія Башинська