Не те, щоб снігом, але в душу намело.
Не те, щоб дощ, та щось воложить очі.
Це довгий рік. Чого в нім не було?..
І невідомо що в наступнім кроці.
Та Бог зішле нам ласку із небес.
І разом з сонцем новий день розбудить.
За мить почуєм, що Христос воскрес.
Та вже ніколи не вернуться люди.
Хай буде легко, мирно їх душі.
Хай вже ніщо їм спокій не порушить.
Нехай приходять рідним уві сні.
Нехай хоч трохи сон цей біль заглушить.
Хай буде легко. Важче на землі
Дивитись в очі рідні на портреті.
Своє віджив? Говорять так чужі!
А для рідні, як ангели, безсмертні.
06.03.2023
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: Наталія Волинська