Ой, людоньки хороші,
Така вже наша вдача,
Що на землі цій гроші -
Найбільша недостача.
Ось коли в ресорані
Сидиш ти і їси
Булочки рум'яні
Й нарізку з ковбаси,
То зазвичай у шлунку
Спрацьовує реле,
Що харч для порятунку
Переробля в желе.
І ти не хочеш їсти,
Бо вже забитий "бак",
Уже б лягти, присісти,
А жерти - ну ніяк.
Чи може із криниці
Холодну воду п'єш,
Та стиглі полуниці
На повен рот жуєш,
То є у всьому норма:
Наївшись по кадик,
Твій апетит-волторна
Ледь розігравшись - зник.
Коли ж розмову хатню
Про гроші завести,
Людей, котрим достатньо,
У світі не знайти.
І, начебто у прірві,
Зникають папірці...
- Ну дайте хоч фальшиві
Потримати в руці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: Леонід Федорів