Спостерігаю з берега, як сонце
Помалу виринає із води, –
Мене магічно наповняє спокій
І відчуття гармонії від див.
Яка ж вона, ця мить, дорогоцінна!
А як торкає душу в самоті,
У тому відокремленому світі,
Де сонечко купається в воді!
Існує світ отой на узбережжі
В ранковому тумані, золотий
В промінні світанкового безмежжя,
Що з тихих синіх постає глибин.
Там дивно прокидається природа:
Латаття ледь гойдає плесо вод,
По березі пернаті сонно бродять
В густому очереті без турбот.
Щораз виблискуючи яскравіше,
Купається світанок у воді
І золотавим сонячним промінням
Увесь поволі заповняє світ.
10.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Martsin Slavo