Я стояла самотньо над схилом…
Так хотілось, щоб виросли крила,
Не розбитися щоб, а полинуть,
Та здійснити таке неможливо, –
Перед приписом долі – безсила.
Приспів:
Ти – життя золота соломинка,
За яку я триматимусь міцно,
Із тобою лиш буду я сильна.
Без пояснень скажу, лаконічно:
Лиш тебе я кохатиму вічно.
Не завжди́ я була досконала,
Все хотілось примарного щастя…
Я ж купалася в ньому й не знала,
Відшукати ще більше не вдасться, –
Богом дане це неба причастя.
Приспів.
08.09 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Martsin Slavo