[b]Н[/b]езабутні роки, розпочну з них розмову,
[b]А[/b] рука вишиває доріжку чудову,
[b]О[/b]бережно виводить вже перший рядочок,
[b]Ц[/b]е неначе душа виграє, як струмочок.
[b]І[/b] так дивно на серці, мов промінь ласкавий -
[b]М[/b]абуть все ж розпочну я з любові до мами.
[b]П[/b]ерше слово святе, милі речі та мрії,
[b]О[/b]хоплю всі родинні, життєві події.
[b]Л[/b]іто ніжне де в неньчиній ласці купалась,
[b]О[/b]й, так любо було - я щомиті зцілялась.
[b]Т[/b]і хвилини земні незабути ніколи,
[b]Н[/b]а моїм рушнику оживали вже долі.
[b]І [/b] у тиші нічній було чуть колискову,
[b]С[/b]яйво свіч додавало казковість до мови,
[b]В[/b]елич магій краси чарувало улітку
[b]І[/b] моя вся душа тріпотіла, як квітка.
[b]Т[/b]інь від нитки легенько зникала, мов диво,
[b]Л[/b]иш чарівність ота, вигравала красиво.
[b]О[/b]бвивала, вражала мене кольорами
[b]Д[/b]е природа земна проводжала стежками,
[b]О[/b]чі тихо усе споглядали, ох, радість,
[b]Л[/b]іто, ніжність, роса - неабияка слабість
[b]І[/b] душа відчувала невимовну святість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик