Обрізали мої чарівні крила,
Штовхнули в прірву самоти,
І серце раною страшною вкрили,
Ті... Чиї руки були повинні захистить...
Ти колискові мамо не співала,
Не пригортала ніжно до грудей,
Я весть цей час, була напевно зайва,
Не було в житті твоїм недоспаних ночей,
Не знаєш ти коли навчилася ходити,
Коли сказала першії слова,
Як можна мамо, з оцим болем дочці жити?
Коли я одночасно мертва і жива...
Нічого ти не знаєш мамо...
Що в душі моїй, в думках та почуттях,
Ні те, що жити без любові батьківської тяжко,
Ні те, що після ваших "теплих"слів, моє серце у гілках...
Не маю місця в серці вашім,
Не маю права оселитися в думках,
Цей біль буде висіти каменем тяжким,
І чи залічить мої рани Бог... Питання йдеться у роках...
Ніколи ти мене по справжньому не обіймала,
Не бачила в мені — свою рідненьку кров,
Мамо... Ти все життя мене карала...
Карала за мою до вас любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Вірсавія Стрельченко