моніторити статус твій двадцять чотири на сім.
обпиватися кавою в різних її варіаціях.
цитувати програму шкільну паралельно й усім…
(в твого мозку від них кілька літ уже інтоксикації)
вже тебе не підкупиш за кілька нехитрих цитат,
ти розмазуєш їх, наче шмарклі дитина рукавами.
зупиняєш на відстані пострілу семи гармат
те і тих, що бажають хрестити цнотливих з кривавими.
ти тепер не дивуй, що початок кохання ‒ це лайк.
ти вже ж виросла з тих, що погрожують лезами й венами,
але віриш, що серце ‒ у певному сенсі ‒ клондайк,
у котрому чатують на вигоду янголи й демони.
ти ігнориш.
ти вмієш.
ти віриш учинкам.
і все…
ХХІ століття і ти будеш в нім рабовласником?
з твого «пише…» і «дзвонить…» мене як прислугу трясе
і про очі блакитні морозити хочу із класики.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2023
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ